Бокораші – карпатські відчайдухи, що приборкували гірські ріки

 

Якщо ви коли-небудь милувалися швидкими водами Тиси, то уявіть собі, що ще сто років тому ці бурхливі ріки були справжніми дорогами, якими сплавляли деревину. І робили це бокораші – мужні гуцули, які ризикували життям, керуючи величезними плотами-бокорами.

 

Давайте зануримося в історію одного з найбільш небезпечних, але водночас героїчних ремесел Гуцульщини!

 

Хто такі бокораші?

Бокораші – це лісосплавники, які займалися транспортуванням зрубаних дерев по гірських річках. Вони будували бокори – довгі плоти з міцно скріплених колод і сплавляли їх вузькими, стрімкими та непередбачуваними карпатськими водами.

Професія бокораша була однією з найнебезпечніших: варто було лише втратити рівновагу або не впоратися з течією – і людина могла опинитися під бурхливими хвилями разом із важкими колодами.

Уявіть: студена (холодна) вода, шалений вітер, величезна швидкість, непередбачувані течії – і ти керуєш гігантською дерев'яною конструкцією, яка стрімко мчить униз річкою!

 

Як працювали бокораші?

Спочатку у високогір’ї Карпат вирубували дерева – це була надзвичайно важка праця. Обрізані колоди скидали в потічки та малі річки, що впадали в Тису, Черемош або Прут.

Далі колоди зв’язували в “клачі” – невеликі групи колод, які пізніше об’єднували у великі бокори. Один такий бокор міг сягати 100-120 метрів у довжину!

Коли конструкція була готова, бокораші з веслами та жердинами вставали на пліт і починали небезпечний шлях вниз річкою. Їм доводилося об’їжджати скелі, маневрувати у вирвах і ухилятися від підводних каменів.

Після довгого сплаву бокор прибивався до берега у великих містах, а звідти деревину везли далі в Європу для будівництва та меблевого виробництва.

Чому це ремесло зникло?

З розвитком залізниць і автомобільних шляхів сплав лісу по річках став невигідним, а після 1960-х років сплав лісу по Тисі та Черемошу майже повністю припинився.

Цікаві факти про бокорашів:

Бокораші були справжніми силачами – щоб утриматися на бокорі, потрібно було мати не лише витривалість, а й неабияку силу.

Їх вважали справжніми шукачами пригод – сплавляти ліс було небезпечно, але добре оплачувано, тому багато гуцулів мріяли стати бокорашами.

На бокорі було лише декілька інструментів: довгі весла, жердини та гак для зачеплення колод.

Улюбленим напоєм бокорашів була яфинівка (настоянка на чорниці) – вона допомагала зігрітися та знімала втому після важкої праці.

Останній офіційний сплав лісу відбувся в 1979 році.

 

Запрошуємо в місце, де історія оживає – де можна відчути атмосферу давнього ремесла бокорашів та насолодитися чашкою ароматної кави та традційної яфинівки, сидячи поруч зі славетним бокорашем. Таке унікальне поєднання традицій та сучасного комфорту чекає на вас у ресторації "Бокораш", розташованій напроти санаторію "Гірська Тиса".