Гуцульська овеча бриндзя

Гуцульська овеча бриндзя – унікальний овечий сир Українських Карпат, який має давню і цікаву історію. Вважається, що саме слово “бриндзя”/ “бриндза” походить від румунського «branza» – сир. 

Своїм унікальним смаком, ароматом та консистенцією овеча бриндзя завдячує тому, що в ній зійшлися кілька також унікальних факторів.

Насамперед це аборигенна порода овець – українська гірсько-карпатська вівця.

Другим фактором, що забезпечує унікальність овечої бриндзі є те, що овець випасають на високогірних луках – полонинах – із особливою флорою. Вівці перебувають на полонинах лише влітку, приблизно 120 днів, впродовж яких вільно пасуться, споживаючи типове полонинське різнотрав’я. Щодня вівчарі проходять з отарою овець щонайменше 10-15 км.

Третій наріжний камінь унікального смаку карпатської овечої бриндзі – технологія.

Карпатську овечу бриндзю виробляють із свіжого овечого молока. У виробництві, як і 100 чи 200 років тому, досі використовують традиційні інструменти, винайдені та вдосконалені гуцульськими майстрами. Для їх виробництва використовують локальні сорти деревини – бук та смереку.

Овець доять вручну, так само як і багато років тому. Гуцули кажуть, що вівця є тварина “з характером”, доїти її важче, ніж корову, тому придумали спеціальні “дійники” з одним вухом, які притримують поміж колінами, щоб вівця не брикнула і не перевернула. 

Свіжоздоєне молоко фільтрують через марлю, на яку покладені свіжі гілки ялини. Далі вівчарі переливають молоко в дерев’яну бочку “путеру” і вносять туди натуральний сичужний фермент – “кляг” або “ґлєґ”. Ґлєґ виробляють заздалегідь із шлунка молоденького теляти або ягняти, які годувалися лише молоком. Під дією ферменту молоко згортається – “зґлєжується” і утворюється сирний згусток. Відціджений від сирватки будз дозріває щонайменше 6 днів й потім перетирається з сілью на бриндзю.